криця

1. Технологічна назва твердого заліза, отриманого безпосередньо з залізної руди у кричному процесі (низькотемпературному відновленні в мілі); містить значну кількість шлакових включень, має волокнисту структуру, піддається куванню та зварюванню, але не литтю.

2. Заст. Поетичний символ міцності, твердості, незламності; часто вживається у фразеологізмах (наприклад, “залізо й криця”).

3. Діал. Великий залізний прут, лом; залізна смуга або брусок.

Приклади:

Приклад 1:
Вогонь і криця правлять світом. Він умів ними володіти.
— Франко Іван, “Мойсей”