Значення
- (Геологія) –
(діал.) Крутий схил, урвище, обрив.
- (Геологія) –
(діал.) Крутизна, стрімке падіння річища річки, що створює бурхливий потік; поріг на річці.
- (Психологія) –
(перен., розм.) Про людину, яка схильна до різких, несподіваних вчинків; пустотлива, жвава, енергійна особа (часто про дитину).
- (Техніка) –
(техн.) Деталь механізму у вигляді валика або стрижня для намотування чого-небудь; котушка, шпулька.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. крутень, р. крутня, д. крутневі, з. крутень, о. крутнем, м. крутневі, к. крутню
Походження слова (Етимологія)
Слово «крутень» в українській мові має кілька ботанічних значень. Воно походить від дієслова «крутити», оскільки назви рослин, які ним позначаються, мотивовані їхніми ознаками: у скрученика (Spiranthes autumnalis) суцвіття закручене по спіралі, а у деяких видів, як-от Genista tinctoria (дрік красильний) чи Peucedanum cervaria (смовдь оленяча), рослини мають звивисте стебло або інші скручені частини. Це типова назва, утворена від дієслова, що описує форму чи властивість рослини.