1. (географія) Різка зміна напрямку річища річки, звивина, поворот русла, часто з утворенням стрімкого берега.
2. (переносне) Різкий поворот, зміна в розвитку подій, життя; переломний момент, закрут.
3. (заст., діал.) Круча, стрімкий схил, обрив.
крутіж
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: «На, жери і мене!» Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки. Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого шуму, що прийняв в себе останнє дихання його Марічки.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”
Частина мови: іменник (однина) |