крупний
[krupnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
- (Лінгвістика) –
Значний за розміром, об’ємом або кількістю; великий, масивний.
- (Лінгвістика) –
Важливий за значенням, впливовий; видатний, значущий.
- (Ботаніка) –
Про зерно: що має великі зернини (крупна гречка, крупний ячмінь).
- (Техніка) –
Про матеріал, тканину: з грубої, товстої нитки або з великим, чітким малюнком.
- (Лінгвістика) –
Про риси обличчя: великі, чітко окреслені, виразні.
- (Лінгвістика) –
У спеціальних термінах: що стосується великих одиниць, об’єктів або сукупностей (наприклад, крупний рогата худоба, крупний план у кіно, крупний капітал).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. крупний, р. крупного, д. крупному, з. крупного, о. крупним, м. крупнім
Походження слова (Етимологія)
Слово «крупний» означає «великий за розміром, значний». Воно походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі словом «крупа» (тобто подрібнене зерно або крупинки). Спочатку прикметник мав значення «той, що стосується крупи» або «крупчастий», але згодом розвинув два протилежні значення: «малий» (як окремі крупинки) і «великий» (у порівнянні з борошном). В українській мові сучасне значення «великий» могло бути запозичене з російської. Це слово є частиною слов’янської лексичної спадщини, і його родичі є в багатьох слов’янських мовах.