кошара

1. Спеціально обладнане приміщення або огорожа для утримання овець, зазвичай на відкритому повітрі або під навісом.

2. Розмовна назва для брудного, неохайного приміщення або хаотичного скупчення речей.

3. У переносному значенні — про велике, незграбне або незручне спорудження.

Приклади вживання

Приклад 1:
Колешня — кошара, стайня. Колійовець — залізничник.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |