фонема

[fonɛmɑ] Іменник

Буква:Ф

Значення

  1. Найменша одиниця звукового ладу мови, що слугує для розрізнення та ототожнення значущих одиниць мови (морфем, слів) і не має самостійного значення (наприклад, фонеми [д] та [т] розрізняють слова «дім» і «Тім»).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. фонема, р. фонеми, д. фонемі, з. фонему, о. фонемою, м. фонемі, к. фонемо

Більше записів