Людина, яка прагне особистої вигоди, матеріальної користі, переважно зневажаючи моральні принципи; той, хто керується вчинками лише власною вигодою.
користолюбець
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови