Значення
- (Техніка) –
(діал.) Те саме, що копило — великий дерев’яний посуд (діжка, комиш) для зберігання зерна, борошна або інших сипучих продуктів.
- (Лінгвістика) –
(перен., рідко) Сховище, місце накопичення чого-небудь (часто знань, вражень).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. копил, р. копила, д. копилові, з. копил, о. копилом, м. копилі, к. копиле
Походження слова (Етимологія)
Слово «копил» походить від праслов’янського *kopyľь, яке пов’язане з дієсловом *kopati («копати»). Спочатку воно означало «стояк, вбитий у полоз саней», тобто дерев’яний стрижень, який з’єднує полози з кузовом саней. Згодом значення розширилося: у російській мові «копыл» — це «колодка» або «стояк», у білоруській — «колодка» чи «стояк у санях», у польській — «копили (в санях)», а в нижньолужицькій — «мотика для гною». Таким чином, основна ідея — щось, що встромляють, вкопують або використовують для копання.