колодка

1. Дерев’яна або металева деталь у формі бруска, що використовується в різних механізмах, пристроях або як заготовка (наприклад, колодка гальмівна, колодка для взуття, слюсарна колодка).

2. Збірна назва для деяких пристроїв у техніці, що мають форму невеликого блоку або корпусу для з’єднання, кріплення чи розподілу (наприклад, клемна колодка, розподільча колодка, колодка запобіжників).

3. Розмовна назва дерев’яної колоди або товстої короткої палиці.

4. Застаріле або діалектне позначення дерев’яної колодки-кайданів, які надівали на ноги засудженим.

Приклади вживання

Приклад 1:
У голові ворухнулася якась відрадна думка: просто перед ним стояла бортна сосна, з неї звисала на мотузці колодка. Згадалося: такі самі сосни стояли на батьковій пасіці, й звисали такі самі колодки.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
На глухій стіні килим висить, і на килимі колодка з-на п’ядь довжини, й на ній написано Nota. Ноту чіпляють тому, хто забалака по-наськи, — хто «мужичпть».
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |