конкретний
[konkrɛtnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
-
Який існує в реальності, має чіткі, відчутні ознаки та може бути сприйнятий органами чуття; реальний, предметний, матеріальний.
-
Чітко визначений, окреслений, певний, а не загальний чи абстрактний; що стосується певної особи, предмета, явища чи фактичного стану речей.
-
(У логіці та філософії) Що відображає предмет або явище в сукупності його властивостей та зв’язків, на відміну від абстрактного, що виділяє окремі ознаки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. конкретний, р. конкретного, д. конкретному, з. конкретного, о. конкретним, м. конкретнім
Приклади з художньої літератури
-
Мова, однак, не про них, а про те, що нас усе-таки об’єднало. Це не в останню чергу було місто. І конкретний Львів, і місто як таке, і Місто як абстракція. Місто взагалі Адже ми всі — даруйте на слові — поети-урбаністи. Щось там, правда, є в Ірванця про якусь хату в якомусь селі. Але це було вже так давно, що стало неправдою.— Юрій Андрухович