Словник Української Мови
Буква
1. У спосіб, властивий конкретному мисленню або предмету; точно, предметно, виразно, без узагальнень.
2. Розм. Використовується для підсилення, акцентування сказаного, або як заповнювач паузи, відповідно до значення “власне”, “саме так”, “по суті”.
3. Розм. Чітко, ясно, однозначно (про висловлювання, відповідь тощо).
Приклад 1:
Але в тому й полягає конкретно-історичне значення Дзюбиної правди для тієї доби: розбивати стереотипи зсередини, вносити нові ідеї, розхитувати догми на звичній для загалу ідеологічній території, послуговуючися впоєною з молоком матері термінологією і системою понять. Адже Евересту не подолати, не освоївши попередньо якихось доступніших вершин… Пам’ятаю, як Іван приносив мені щойно написані сторінки своєї праці, як жадібно я те все вбирала в себе, а потім залюбки передруковувала.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Джерела мовчать про те, що конкретно привело Єгипетську державу наприкінці Стародавнього Царства до політичної катастрофи. Відомо лише, що симптоми майбутнього безладдя в ній виявилися ще на початку царювання VI династії.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
— Ну, тодi слухай: давай конкретно абсудим. Скажемо так: зробити треба.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”