Значення
- (Юриспруденція) –
Примусово відібрати майно, кошти або інші цінності на користь держави або іншої установи як покарання за правопорушення або в інших передбачених законом випадках.
- (Юриспруденція) –
Позбавити когось чогось, привласнити собі силою або за наказом (у ширшому або переносному значенні).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я конфіскую, ти конфіскуєш, він конфіскує, ми конфіскуємо, ви конфіскуєте, вони конфіскують
Походження слова (Етимологія)
Слово «конфіскувати» походить з латинської мови, де дієслово «confisco» означало «конфіскую, обертаю в казну». Воно утворене за допомогою префікса «com-» (що означає «з, разом») від іменника «fiscus» — «кошик, скринька; державна казна». Цей іменник, своєю чергою, споріднений з латинським «fidella» (посудина з глини чи скла) та грецькими словами, що означають «бочка» або «великий кухоль». В українську мову слово потрапило через польське посередництво. Також існує зв’язок зі словом «біда» через праслов’янське коріння.