Значення
- (Юриспруденція) –
(про майно, кошти, цінності) Переходити у власність держави або іншого суб’єкта на підставі судового чи адміністративного рішення як санкція за правопорушення; бути конфіскованим.
- (Юриспруденція) –
(розм., про речі) Бути забраним, відібраним у когось із забороною повернення (часто в значенні тимчасового позбавлення речі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я конфіскуюся, ти конфіскуєшся, він конфіскується, ми конфіскуємося, ви конфіскуєтеся, вони конфіскуються