Значення
-
(іст.) Список поведінки учнів у навчальних закладах дореволюційної Російської імперії, куди вносилися відомості про їх успішність, відвідування занять та вчинки; журнал для таких записів.
-
(перен., заст.) Характеристика, відгук про службову діяльність або моральні якості людини; службова репутація.
-
(техн.) Застаріла назва для захисної труби, короба або каналу, призначених для прокладання дротів, кабелів, трубопроводів тощо; канал-провідник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кондуїт, р. кондуїту, д. кондуїтові, з. кондуїт, о. кондуїтом, м. кондуїті, к. кондуїте
Походження слова (Етимологія)
Слово «кондуїт» походить з французької мови, де conduite означає «поведінка, керівництво». Воно пов’язане з дієсловом conduire («вести, супроводжувати, керувати»), яке, своєю чергою, походить від латинського condūcere («переводити, приводити, утворювати, брати на себе»). Латинське condūcere утворене за допомогою префікса con- (спільність, з’єднання) від дієслова dūcere («вести, водити, проводити, очолювати»). В українській мові слово «кондуїт» з’явилося через російське посередництво і означало штрафний журнал або список, у який у школах дореволюційної Росії заносили провини учнів.