кондуїтний

1. (в історії) Пов’язаний з кондуїтом — списком, що містив відомості про поведінку та успішність учнів (переважно в навчальних закладах Російської імперії до 1917 року); призначений для записів у кондуїт.

2. (переносно, рідко) Такий, що стосується оцінки поведінки або контролю за вчинками людини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |