кондуїтний
[kondujitnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
-
(в історії) Пов’язаний з кондуїтом — списком, що містив відомості про поведінку та успішність учнів (переважно в навчальних закладах Російської імперії до 1917 року); призначений для записів у кондуїт.
-
(переносно, рідко) Такий, що стосується оцінки поведінки або контролю за вчинками людини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кондуїтний, р. кондуїтного, д. кондуїтному, з. кондуїтного, о. кондуїтним, м. кондуїтнім