комора

1. Окреме приміщення або частина хати, призначені для зберігання харчових продуктів, зерна, господарського начиння та іншого майна.

2. (історичне) У Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій — адміністративно-територіальна одиниця, повіт, а також місцева скарбниця, де зберігалися державні кошти, податки та товари.

3. (переносне значення) Багате джерело, скарбниця чогось (наприклад, знань, традицій).

Приклади вживання

Приклад 1:
Хіба що в підсвідомості живуть якісь неокреслені розмиті образи — стара комора, лавочка під липами, груші-глеки, пісня «Ой, ти дубе, дубе», якої співала мені няня Ганя… Все тоді було велике й загадкове. 18 грудня 1931 р. я народилася тут, у цьому будиночку і навіть, як казали мені, в тій самій кімнатці, що й Коцюбинський.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |