1. Завершити, довести до кінця якусь справу, дію або процес; закінчити.
2. (у рідкісному вживанні) Довести до певного стану, часто негативного, тривалою дією; змучити, знемагати.
докінчити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ще раз, хоча б раз вирвати з вирви, запалої між обійми, тугу погодженість тіл, відчайдушну мелодію запилювання, двостопну метрику поєднання, з римуванням чоловічим і жіночим, з риданням чоловічим і жіночим, докінчити строфу пристрасті і сконати під ласкавий місяць, що проминає, проминає, проминає. Дванадцята сумна книжка 181~3.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: дієслово () |