1. (про дію, процес) Такий, що доведений до кінцевого результату, до завершення; закінчений, завершений.
2. (про предмет, стан) Такий, що набув остаточної, цілісної форми; довершений, закінчений.
докінчений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |