Значення
-
Числовий множник при алгебраїчному виразі, що показує, скільки разів береться доданком вираз, що стоїть при ньому.
-
Число, на яке потрібно помножити величину, виражену в одних одиницях, щоб отримати її вираз в інших одиницях; відношення двох однойменних величин.
-
Показник, величина, що характеризує якусь властивість або процес (наприклад, коефіцієнт корисної дії, коефіцієнт тертя).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. коефіцієнт, р. коефіцієнта, д. коефіцієнтові, з. коефіцієнт, о. коефіцієнтом, м. коефіцієнті, к. коефіцієнте
Походження слова (Етимологія)
Слово «коефіцієнт» походить від латинського «coefficiens», що означає «спільно діючий». Воно було утворене з префікса «co-» (разом) та дієслова «efficere» (діяти, виробляти). У математиці та фізиці коефіцієнт — це числовий множник при змінній або відношення двох величин. В українську мову слово прийшло через західноєвропейські мови, зокрема через французьку чи німецьку.