добропорядний
[dobroporjɑdnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Який дотримується доброго порядку, правил поведінки; чемний, слухняний, доброчесний.
-
(У словосполученні) Який стосується доброго ладу, правильного устрою (наприклад, добропорядне життя).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. добропорядний, р. добропорядного, д. добропорядному, з. добропорядного, о. добропорядним, м. добропоряднім