добронравний
[dobronrɑʋnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Який має добрий нрав, доброзичливий, лагідний, м’який за характером; благонравний.
-
(У давнину) Який відповідає поняттям про моральну доброчесність, благопристойний, чесний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. добронравний, р. добронравного, д. добронравному, з. добронравного, о. добронравним, м. добронравнім