Значення
-
(історичне) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — представник середнього прошарку міського населення, заможний ремісник або купець, який мав самоврядування та ніс певні повинності на користь держави.
-
(переносне, заст., рідко) Розумна, кмітлива, тямуща людина; той, хто має гострий розум і життєвий досвід.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кметь, р. кметь, д. кметь, з. кметь, о. кметь, м. кметь, к. кметь
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘кмет’ в українській мові має давнє походження. Воно означало ‘славетна людина’, ‘війт’, ‘сільський староста’. Це слово споріднене з польським ‘kmieć’ (селянин, хлібороб), чеським ‘kmotr’ (кум), а також з латинським ‘comes’ (супутник, товариш). Існує версія, що воно походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі словом ‘кум’ або ‘рід’. Також можливий зв’язок з грецьким ‘kome’ (село).