Значення
-
Зменшувально-пестлива форма від слова «ключ» у значенні невеликий ключ, пристосування для відмикання та замикання замка.
-
Переносно: засіб для розв’язання, розгадування чого-небудь, спосіб оволодіння чимось (наприклад, ключик до серця, ключик до таємниці).
-
Техн. Невеликий стрижень, клин або інша деталь для з’єднання валів, шпонка.
-
Муз. Знак при ключовій ноті на нотному стані, що визначає висоту звуків; розм. назва самого музичного ключа (скрипковий ключик).
-
Бот. Народна назва деяких видів рослин, квітки яких нагадують ключ (наприклад, первоцвіт, приміula).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ключик, р. ключика, д. ключикові, з. ключик, о. ключиком, м. ключикові, к. ключику
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘ключик’ є зменшувальною формою від ‘ключ’. У ботаніці воно позначає первоцвіт (Primula), і така назва, ймовірно, виникла через схожість квітки з ключем або через якусь іншу асоціацію. Це слово споріднене з дієсловом ‘клюкати’ (кликати, гукати), оскільки первісне значення кореня було пов’язане з вигином, гачком. Також існують похідні: ‘ключівник’ (той, хто відає ключами), ‘ключка’ (палиця з гачком), ‘ключкувати’ (ходити, спираючись на ключку).