ключик

1. Зменшувально-пестлива форма від слова «ключ» у значенні невеликий ключ, пристосування для відмикання та замикання замка.

2. Переносно: засіб для розв’язання, розгадування чого-небудь, спосіб оволодіння чимось (наприклад, ключик до серця, ключик до таємниці).

3. Техн. Невеликий стрижень, клин або інша деталь для з’єднання валів, шпонка.

4. Муз. Знак при ключовій ноті на нотному стані, що визначає висоту звуків; розм. назва самого музичного ключа (скрипковий ключик).

5. Бот. Народна назва деяких видів рослин, квітки яких нагадують ключ (наприклад, первоцвіт, приміula).

Приклади вживання

Приклад 1:
— Ади, — втішився вуйко Іван, — на тобі клуч, — він вийняв з кишені піджака один маленький ключик і дав мені. — Я тобі зараз покажу, де бібльотека.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Частина мови: іменник (однина) |