ключка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “клюка” — невелика палиця з загнутим верхнім кінцем для опори під час ходьби.

2. Розмовна назва хокейної ключки — спортивного інвентарю у вигляді довгої палиці з загнутим кінцем для гри в хокей.

3. У техніці — деталь, пристрій або інструмент, що за формою нагадує загнуту палицю (наприклад, гачок, кронштейн).

4. У переносному значенні — хитрість, підступ, обманливий прийом або навмисне ускладнення чогось (зазвичай у виразі “ловити на ключку”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Він почував, що то велика честь задля його, бо Турманша осідлала сухого, як ключка, носа своїми окулярами, задерла голову й роздивлялась на його, наче на картину. А її сестра маркіза й собі осідлала таку саму провансальську ключку своїм пенсне й почала роздивляться на Радюка.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |