диз’юнктивний

1. (У логіці) Який виражає роз’єднання, роздільність або альтернативність; такий, що містить диз’юнкцію. Наприклад: диз’юнктивне судження, диз’юнктивний зв’язок.

2. (У лінгвістиці) Про сполучник або сполучниковий зв’язок: такий, що виражає роздільні, взаємовиключні відношення між частинами речення (наприклад, сполучники “або”, “чи”).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |