Значення
-
Головний убір православного та греко-католицького духовенства, особливо чорного (чернечого), що має форму циліндра з розширеною верхньою частиною, вкритою покровом (наметкою), з якою звисають дві довгі стрічки.
-
Застаріла назва головного убору загалом, зокрема шапки з козирком або каптура.
-
У спеціальній термінології: захисний чохол, покришка на щось (наприклад, на палець, на частину механізму).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. клобук, р. клобука, д. клобукові, з. клобук, о. клобуком, м. клобукові, к. клобуку
Походження слова (Етимологія)
Слово «клобук» походить із праслов’янської мови, але було запозичене з тюркських мов. Воно означає головний убір православних ченців, а також може позначати ковпак або капелюх. У давнину існувало також слово «клобук» на позначення ковпака. Це слово пов’язане з тюркським «kalpak» (шапка), яке в українській мові дало форму «ковпак». Назва тюркського племені «чорні клобуки» є калькою з тюркського «каракалпак», що буквально означає «чорна шапка».