Значення
-
Технічний термін для позначення металевої або дерев’яної конструкції у вигляді високої клітки, що використовується у шахтах для спуску та підйому людей, матеріалів або обладнання (кліть підйомника).
-
Застаріла назва або діалектне слово для позначення невеликої коморки, кімнатки, закритого простору, часто тісного (на кшталт комірчини, льоху або в’язничної камери).
-
У переносному значенні — обмежений, замкнутий простір або умови, що позбавляють свободи (символ неволі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кліть, р. кліті, д. кліті, з. кліть, о. кліттю, м. кліті, к. кліте
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘кліть’ походить від праслов’янського *klětь, що означало ‘хата, комора, хижка’. Спочатку так називали невелике приміщення для зберігання зерна чи інших припасів, а пізніше — і клітку для тварин. Це слово має відповідники в багатьох слов’янських мовах: російське ‘клеть’, польське ‘kleć’ та ‘klatka’, чеське ‘kletka’, болгарське ‘клет’, сербохорватське ‘клет’. Також існує версія, що слово могло бути запозичене з пракельтської мови, де *klet- означало ‘плетений’ або ‘загін’. У сучасній українській мові ‘кліть’ вживається для позначення клітки, а також у технічному значенні — підйомний пристрій у шахті.