хата

1. Традиційне українське житло, переважно сільське, зроблене з дерева, глини або саману, зазвичай з солом’яною або очеретяною стріхою, часто білена.

2. Житлова будівля, дім, житло (зазвичай невелике, одноповерхове); у мовленні часто вживається замість слова «дім» для позначення власного житла незалежно від типу будівлі.

3. Кімната, приміщення в житловому будинку (переважно в західних регіонах України).

4. Перен. Про сім’ю, домашнє вогнище, рідний дім («мати свою хату», «запросити в хату»).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |