1. Традиційний жанр японської поезії, що складається з трьох рядків (складів) зі схемою розмітки 5-7-5, який виник у XVI столітті як початкова частина вірша ренґа, а згодом став самостійною ліричною мініатюрою, що зазвичай містить натяк на певну пору року (кіґо) та передає миттєве сприйняття природи або життя.
2. Вірш, написаний у цій формі, як правило, позбавлений рими та ритмічної організації, властивої європейській поезії, із чіткою структурою та глибоким, часто філософським, підтекстом.