1. Який не досяг повної стиглості, зрілості; недозрілий (про плоди, рослини).
2. Який не досяг належного рівня розвитку, завершеності; недостатньо зрілий, сформований (про людину, її здібності, твір мистецтва, думку тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Який не досяг повної стиглості, зрілості; недозрілий (про плоди, рослини).
2. Який не досяг належного рівня розвитку, завершеності; недостатньо зрілий, сформований (про людину, її здібності, твір мистецтва, думку тощо).
Приклад 1:
с в и д о в и й — трохи недостиглий, недоспілий. с в і д і м — свідомий («темний і не свідім»); обізнаний з чогось, знаючий щось («Богу душу винен і нічо не свідім!»).
— Зеров Микола, “Камена”