Значення
-
Багаторічна дводомна ліана родини коноплевих з довгими гнучкими пагонами, дрібними квітками, зібраними в суцвіття-шишки, що вирощується для виробництва пива та в медицини; також плоди цієї рослини, що містять гіркі речовини й ефірні олії, які використовуються в пивоварінні та фармакології.
-
(переносно) Стан легкого сп’яніння, захвату, ейфорії або сильного збудження.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. хміль, р. хмелю, д. хмелеві, з. хміль, о. хмелем, м. хмелеві, к. хмелю
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘хміль’ походить від праслов’янського *xъmelь, яке, ймовірно, було запозичене з тюркських мов (пор. татарське ‘хмель’, турецьке ‘humul’). Це слово означає рослину, яку використовують для приготування пива, а також саму цю рослину. У слов’янських мовах воно набуло поширення разом із традицією пивоваріння.