1. Десята літера українського алфавіту, що позначає глухий задньоязиковий фрикативний звук [х].
2. У математиці та інших науках — позначення невідомої величини, змінної або аргументу функції.
3. У тексті — позначення місця, предмета або явища, назва якого невідома, невизначена або навмисно прихована.
4. У розмовній мові — позначення будь-якої людини, чиє ім’я не називається або не має значення.