Словник Української Мови
Буква
Сполучення, що вживається для введення порівняння або припущення, виражаючи непевність, сумнів чи умовність; те саме, що “ніби”, “наче”, “мовбито”.
Частка, що надає висловлюванню значення непевності, припущення або використовується для м’якого, некатегоричного висловлювання думки; те саме, що “ніби”, “наче”.
Приклад 1:
Скаженіла негода; лютував вітер; холодний дощ, а то й ожеледь аж різали по виду, а козаки в самих сорочках, що парусили на вітрі, та в широких штанях з такою втіхою походжали, немовбито душної літньої ночі, чекаючи до розмови коханку. Коли всі земляні роботи було скінчено, гармашню геть розставлено, бойовий припас знесено і розпайовано до потреби по торбах козачих, тоді пан сотник зібрав усіх оборонців край своєї мажі і мовив: — Ну, тепера, товариші-братове, все готово до зустрічі гостей — і кавуни, і галушки, і горох, і капуста, і пиво червоне, так і нам оце слід перед бенкетом смикнуть оковитої.
— Невідомий автор, “Bohdan Khmelnytskyi”