1. Відсутність упевненості, певності; сумнів, вагання щодо чогось.
2. Стан несталості, непостійності; нестабільність.
3. Те, що викликає сумнів або не може бути точно встановленим, визначеним.
непевність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Непевність. Щемка пронизлива тривога… Тільки десь через місяць вагон, нарешті, знайшовся.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
207), написана скорочено: пs (86, себто 6786), так що може бути ще непевність, чи се дїйсно дата, — але що тут дїйсно має бути р. 1278, не підлягає сумнїву з огляду на дальші подїї; голод, що був в рік смерти Болєслава, себто 1279 р., став ся «по томъ же лЂтЂ».
— Невідомий автор, ” Mikhailo Grushievs Kii”
Приклад 3:
Він заспокоював себе тільки тим, що ненадовго ж, мовляв, вони розстаються — за кілька хвилин і побачаться, — але поруч з цією глибокою вірою виринали десь з тіні не то непрохана непевність чогось, не то бентежний страх невідомості… — Ат, що буде, те буде, — сказав сотник, — а буде те, що Бог дасть! — I, заспокоєний трохи цим афоризмом, він набив люльку і почав смоктати міцний задурливий тютюн; але й жорстока мархотка не втишила йому нервів: турбота за Орисею все ж таки точила йому серце.
— Невідомий автор, “Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: іменник (однина) |