Словник Української Мови
Буква
1. Жорстоке фізичне або моральне страждання, яке навмисно завдається живій істоті з метою заподіяння болю, залякування або отримання інформації.
2. (переносне значення) Сильні внутрішні переживання, муки сумління, почуття або думки, що тривалий час завдають моральних страждань.
Приклад 1:
Хіба не сама повинна дякувати за те, що їй дано любити, дано носити в собі стільки ласки, стільки живої тривоги, гордощів, пестощів, здатності віддати себе на катування? Машина через щось перестає шкварчати і стає тихо-тихо.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”