Значення
-
(історичне) Знаряддя для катування або торгів, що застосовувалося в середньовічній Європі для вибивання зізнань у в’язнів під час слідства або для покарання.
-
(переносне) Сильні фізичні або моральні страждання, непереносні муки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тортура, р. тортури, д. тортурі, з. тортуру, о. тортурою, м. тортурі, к. тортуро
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘тортура’ походить від німецького ‘derb’ (міцний, масивний), що пов’язане з литовським ‘tifpti’ (застигати, ціпеніти) та латиським ‘tirpt’ (терпнути). Ці індоєвропейські корені вказують на первісне значення ‘заціпеніння’ або ‘застигання’, що згодом розвинулося в поняття фізичних страждань. Таким чином, тортура — це дія, що викликає заціпеніння або сильний біль.