1. (від «морда») Дія за значенням «мордувати» — жорстоке побиття, катування, завдання фізичних страждань людині або тварині.
2. (перен., розм.) Надмірно напружена, виснажлива робота або процес, що вимагає великих зусиль.
мордування
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Про мордування жінок. Узнав новітні заповіді на зразок — «Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного» тощо.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
— гзився, мов ужалений, в останнiх днях спiвжиття, застукавши її напiвголою, злостячись сам на себе — що все ще, попри всякий глузд, мiг хотiти цю жiнку, з якою нi чорта не виходило, опрiч взаємного мордування, ляк обценьками стисло”, — а от не треба було з вiдмичкою: плигонувши пiд ковдру о третiй над раном, колошкати, перевертати на спину, дiловито всаджувати пальчика, куди не просять, так я й сама себе можу потiшити, ба нi, лiпше можу, нiжнiше, тiло боронилося поза мо‑єю власною волею, ая, в тiлi, невiдь‑звiдки вгнiждже‑ний, розростався — страх, так безмисно пущений мною повз увагу: воно чуло за цим чоловiком щось, чого не чула я, — сама тимчасом перетворюючись на ягу, на каструючу мегеру з лещатами в лонi: а зась не знаєш! — i отут‑то й починався рев защемленого самця: “Та ти знаєш, скiльки в мене жiнок було!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Хоч би як безнадiйно все стояло, а людина завсiгди силкується вдержати в себе хоч крихтину маленьку надiї, тих солодких пахощiв зрадливих, що завертають нам голову, щоб ми не так гостро почували мордування невблаганного, немилосердного життя. А час минав.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: іменник (однина) |