Значення
- (Архітектура) –
Виступаюча горизонтальна смуга, що увінчує стіну будівлі або розділяє її поверхні, часто призначена для захисту фасаду від стікання води та декоративного оформлення.
- (Техніка) –
Верхній виступаючий край, обрамлення чого-небудь, наприклад, карниз вікна, дверей або шафи.
- (Геологія) –
У геології — виступ, уступ на схилі гори або яру, утворений вивітрюванням гірських порід.
- (Мистецтво) –
У театрі — верхній прикрашений бортик сцени, що закриває від глядачів освітлювальні прилади та інше технічне обладнання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. карниз, р. карниза, д. карнизові, з. карниз, о. карнизом, м. карнизі, к. карнизе
Походження слова (Етимологія)
Слово «карниз» походить з італійської мови, де воно означає «виступ». Італійське слово, у свою чергу, походить від латинського дієслова coronare, що означає «увінчувати», оскільки карниз ніби увінчує верхню частину будівлі. Це дієслово утворене від латинського іменника corona — «вінок, корона». Таким чином, карниз — це архітектурний елемент, який обрамляє верх стіни або даху, наче корона.