кабінетний

1. Стосовний до кабінету (установа, відділ, служба), що належить до нього або з ним пов’язаний.

2. Призначений для кабінету (кімнати для занять), що знаходиться або використовується в ньому.

3. Теоретичний, відірваний від практики, реальних умов; суто книжний, кабінетський.

Приклади:

Приклад 1:
Цей кабінетний винахід, як не дивно, певною мірою відкрив доступ до державного апарату також для здібних виходців із низів, особливо в ті рідкі періоди китайської історії, коли вдавалося послабити сімейщину і корупцію. В період Західної Хань наростала загроза для Китаю з боку кочівників, передусім сюнну, племінний союз яких настільки посилився, що його верховний вождь Маодунь на початку II ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
Професор засвітив сірником лампу та й довго-довго дививсь на свою книгозбірню, на посохлі квітки, пришпилені до полиць, на свій кабінетний стіл з розгорнутими рукописами. Йому аж солодко було серед свого царства, що радісно вітало поворот свого пана додому.
— Тютюнник Григорій, “Вир”