Значення
- (Історія) –
Учень або вихованець кабінету — навчального закладу при університеті для підготовки вчителів середніх шкіл, що існував у Російській імперії у XVIII–XIX століттях.
- (Історія) –
Рідкісне позначення людини, яка працює в кабінеті (у канцелярії, установі), переважно займається паперовою, бюрократичною роботою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кабінетик, р. кабінетика, д. кабінетикові, з. кабінетик, о. кабінетиком, м. кабінетикові, к. кабінетику