Стос. до ізоціанідів, пов’язаний з ними; який містить ізоціанідну групу.
ізоціанідний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Стос. до ізоціанідів, пов’язаний з ними; який містить ізоціанідну групу.
Відсутні