небога

1. Донька брата або сестри; те саме, що племінниця.

2. (заст. та діал.) Онука; донька сина або доньки.

3. (перен., діал.) Молода жінка, дівчина, часто як звертання.

Приклади вживання слова

небога

Приклад 1:
Знайшлась небога! А хто ж його призвів у пастку лізти?
— Невідомий автор, ” Liesia Ukrayinka”

Приклад 2:
Знайшлась небога! А хто ж його призвiв у пастку лiзти? (Докiрливо хитає головою). Ей, кодло лiсове! Така в вас правда!.. Ну, попаду ж i я Лiсовика, то вже не вирветься, – в пеньок дубовий вщемлю те бородище-помелище, то буде вiдати!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
— І небога Кругом зирнула, і о мур, Об мур старою головою Ударилась, і трупом пала Під саму браму. XIII З позорища увечері У терми сховався Святий кесар з лікторами.
— Невідомий автор, “Haidamaky Vyd 2011”

Приклад 4:
Учитель і небога його, затаївши духа, стояли й побожно слідкували, як композитор готував їм пропуск: учитель, підвівши догори ще молоді свої брови й перехиливши голову на плече, а небога знову склавши руки на пухлій кох-тині й потупивши сині, з дивним блиском очі. — Та глядіть же: як переїдете лінію фронту, то цей папірець зараз же знищте, а то українці покажуть вам пропуск.
— Невідомий автор, “Zapysky Kyrpatogo Mefistofelya”