Древослів

Словник Української Мови

ізобутилен

[izobutɪlɛn] Іменник

Буква:І

Значення

  1. Органічна сполука, ненасичений вуглеводень ряду олефінів, безбарвний горючий газ, який є ізомером бутилену; застосовують у виробництві синтетичного каучуку, пластмас, ізооктану та інших речовин.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ізобутилен, р. ізобутилену, д. ізобутиленові, з. ізобутилен, о. ізобутиленом, м. ізобутилені, к. ізобутилене

Більше записів