ізооктан

[izooktɑn] Іменник

Буква:І

Значення

  1. Хімічна сполука, насичений вуглеводень аліфатичного ряду, ізомер октану; безбарвна легкозаймиста рідина, яку використовують як компонент моторного палива для підвищення його детонаційної стійкості, а також як розчинник в органічному синтезі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ізооктан, р. ізооктану, д. ізооктанові, з. ізооктан, о. ізооктаном, м. ізооктані, к. ізооктане

Більше записів