Древослів

Словник Української Мови

інокуляція

Буква

ІНОКУЛЯ́ЦІЯ, ї, жін. 1. Мед., біол. Введення в організм людини або тварини вакцин, сироваток, імуноглобулінів та інших біологічних препаратів з метою створення штучного імунітету; щеплення.

2. Мікробіол. Внесення мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибів) або їхніх спор у живильне середовище, організм чи на певний субстрат для культивування, дослідження або спричинення інфекційного процесу.

3. Сільське господарство, ботаніка. Штучне зараження рослин збудниками хвороб (наприклад, для селекційної роботи або вивчення стійкості сортів).

Приклади вживання

Приклад 1:
Експериментально встановлено, що інокуляція насіння стимулятором росту на фоні переущільненого піднасінн євого прошарку ґрунту має різний вплив на продуктивність кореневої системи кукурудзи. Коефіцієнт продуктивності коренів, який характеризує продуктивність роботи кореневої системи та вимірюється як співвідношення надземної маси до маси кореневої системи, зб ільшувався за застосування стимулятору росту в дозі 400 г/т та 600 г/т відповідно на 8 % та 20 % порівняно з контролем.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів