інокуляція

[inokuljɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:І

Значення

ІНОКУЛЯ́ЦІЯ, ї, жін. 1. Мед., біол. Введення в організм людини або тварини вакцин, сироваток, імуноглобулінів та інших біологічних препаратів з метою створення штучного імунітету; щеплення.
Мікробіол. Внесення мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибів) або їхніх спор у живильне середовище, організм чи на певний субстрат для культивування, дослідження або спричинення інфекційного процесу.
Сільське господарство, ботаніка. Штучне зараження рослин збудниками хвороб (наприклад, для селекційної роботи або вивчення стійкості сортів).

Граматичні форми:

н. інокуляція, р. інокуляції, д. інокуляції, з. інокуляцію, о. інокуляцією, м. інокуляції, к. інокуляціє