Значення
-
Властивість або стан того, що не піддається розчленуванню, поділу на складові частини; цілісність, єдність, недиференційованість.
-
У лінгвістиці — характеристика мовної одиниці (наприклад, словосполучення), яка функціонує як цілісне, не аналізоване внутрішньо у мовленні утворення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нерозчленованість, р. нерозчленованості, д. нерозчленованості, з. нерозчленованість, о. нерозчленованістю, м. нерозчленованості, к. нерозчленованосте