Словник Української Мови
Буква
1. Нездатність організму до зараження інфекційними хворобами або отруєння отрутами; опірність, стійкість організму до дії збудників захворювань, чужорідних речовин тощо.
2. перен. Виняткове право не підкорятися деяким загальним законам, надане певним особам або державним органам; недоторканність.
Приклад 1:
Відкритість до Іншого, імунітет до пристосуванства й зомбування, плеканий з дитинства пріоритет духовних цінностей, екзистенційне сприйняття ідеалу. Утиски, переслідування, матеріальні нестатки й житейські негаразди, неможливість реалізуватися у загальноприйнятих «легальних» вимірах — все це компенсувалося багатством і радістю спілкування з Людьми у справжньому значенні цього слова, причетністю до легендарної «маленької щопти» таких людей, якоюсь інтуїтивною, позараціональною вірою у торжество «чоловіцтва» над «звірством», якщо скористатися Франковим визначенням.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”