1. Який набув індивідуальних, характерних лише для нього рис, ознак; пристосований до особливостей, потреб, смаків конкретної особи, об’єкта чи явища.
2. Який вирізняється з-поміж інших своєю неповторністю, своєрідністю; персоналізований.
індивідуалізований
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він виголошував тези, визначені згори, але вкладав в них свій, особистий сенс, свій власний, лише йому властивий, індивідуалізований відтінок. — Гасло індустріялізації, — казав він, — гасло ліквідації НЕПу партія кинула в країну, в маси як гасло стрибка через безодню, стрибка в запляноване, в передбачену загибель, в заперечення, ґрандіозність якого повинна обернутись в порятунок або катастрофу, межі й розміри якої важко уявити собі заздалегідь.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: прикметник () |