1. Різко викинути з рота слину або іншу рідину.
2. Перен., розм. Зневажливо відмовитися від чого-небудь, кинути щось, перестати цікавитися ким-небудь або чим-небудь.
3. Перен., розм. Зробити щось швидко, недбало, абияк.
плюнути
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я, небоже, знаю, як з чим і коло чого обійтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто тричі плюнути, та й годі. Посієм коло хижки мак-відюк, терлич посадимо коло порога, та й не приступиться ніяка сила… Ну, я піду, а ти собі як хочеш.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
), — але ж ми, блiн, таки недарма рєбята з крутим творчим по‑тенцiалом, нам раз плюнути — перетворити невдатну блядку на трагiчну любов, довiвши себе, по дорозi, до цiлком суїцидального стану, — тiльки по дев’ятьох (атож, дев’ятьох!) мiсяцях, в iншiй країнi й на iншому континентi, в нiч останньої сварки в кiмнатi закинутого в мiжгiр’ї мотелю, — спершу тупцялись, курячи, на дерев’янiй галереї, борюкалися стишеними, щоб нi‑кого не збудити, голосами, далi прошкували — вже на повну гучнiсть, нiби пiдняття голосу автоматично запускало в хiд i ноги, — через паркiнг‑лот, мiж полискуючих проти мiсяця тюленячими боками автомобiлiв, зупинка — протистояння, очi в очi — спалах!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Я, небоже, знаю, як з чим i коло чого обiйтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто тричi плюнути, та й годi. Посiєм коло хижки мак-вiдюк, терлич посадимо коло порога, – та й не приступиться нiяка сила… Ну, я пiду, а ти собi як хочеш. Розходяться. iде до озера i зникає в очеретi.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: дієслово () |