1. Рідка, в’язка, забруднена земля; глибока калюжа, болото з рідкої грязі.
2. (переносно) Важкі, неприємні обставини, ситуація, в якій опинилася людина; безвихідь.
грязюка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Грязюка, дощик, безнадійність, осінній сірий степ, на чолі гурту літній уже селянин простує гордовито, збивши шапку на потилицю. Йдуть на загабіль — свіжа чергова жертва.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 2:
— Ну й грязюка! — жалiвся Роман.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: іменник (однина) |